Сергій із Ганною вечеряли, коли зателефонував брат і попередив про приїзд. Ганна дуже любила коли у них були гості, а тут ще й рідні люди. Віктор із сім’єю були їхніми частими гостями. Жили вони в місті і просто любили невеликий, але комфортабельний будиночок сім’ї брата. Ганна відразу ж почала думати, що готуватиме на завтра. Весь наступний день вона готувала, прибирала, накривала, і діставала з льоху гостинців із собою. Ніколи з порожніми руками не відпускала гостей. Самі вони рідко в місто їздили, сільське життя багато часу і сил забирало. Але коли старший син закінчив школу, то вирішив вступати на програміста у місті.
Їздили вони у пошуках відповідного навчального закладу. І ось син вступив, тільки ось місць у гуртожитку не було. Сергій вирішив попросити допомогу у брата з питанням житла сина та подався до них. Зустріла їх здивована братова дружина, запропонувала сісти, а сама відлучилася зателефонувати чоловікові, попередити про приїзд родичів. Повернувшись, вона мовчки сіла в крісло навпроти і уткнулася в телефон. Жодних частувань вона не запропонувала, Сергій із сином просиділи голодними.
За годину приїхав Віктор. Сергій одразу перейшов до справи, на що почув, що їм краще винайняти кімнату. Варіант житла із ними Віктор навіть не розглядав. Така відповідь здивувала Сергія, адже брат жив у великій трикімнатній квартирі за два кроки від коледжу, до якого надійшов племінник. І вони всією сім’єю і влітку і взимку тижнями гостювали в них. А їхньому синові навіть на перший час місця не знайшлося. Сергій із сином вийшли. – Зараз перекусимо десь, а завтра кімнату підемо шукати. – сказав Сергій синові.
