– Батьки, як вам Тома? – Запитав Стас. – Сину! Поясни мені, де ти таких довгоногих, губастих, когтистих куриць знаходиш?! – не стримався батько. – Стасику, ми хочемо тобі нормальну родину, а собі онуків. А твою Тому, крім дзеркала, нічого не цікавить. Стас повертався до себе додому та посміхався. Йому вже тридцять, займає велику посаду в солідній фірмі, от батьки вимагають, щоб він одружився. А він спеціально до них наводить “куриць”, щоб не дошкуляли. «Знайди нормальну дівчину. Де я таку знайду. З ранку до вечора на роботі. Я нормального помічника собі знайти не можу, а тут нормальну невістку їм знайди», думав він. – Здрастуйте, я на співбесіду, – сказала дівчина.
– Проходьте, сідайте за комп’ютер, там сім програм. Яку їх знаєте? І як вас звати? – Олена. Усі програми знаю. – відповіла дівчина. – Так?! – здивувався Стас. Потім підійшов до неї, показав на папку на робочому столі і сказав, – тут усі дані. Зробіть розрахунки. За годину дівчина доповіла. – Готово. Стас переглянув результати. Задоволено кивнув і направив Олену до відділу кадрів. За три місяці. – Антоне, Стас веде до нас дівчину. Знайомитись. – Чергову “курку”? – пробурчав чоловік. – Мамо, тату, познайомтеся, це Олена, – представив Стас дівчину.
За їхніми обличчями зрозумів, що Олена не спричинила відторгнення у батьків. – Оленко, підемо зі мною, допоможеш, – сказала мама. Знайомство пройшло дуже добре. Батьки одразу стали ставитися до дівчини, як до дочки, а Олена щасливо та радісно посміхалася їм. І відповідала на всі запитання відкрито та, по можливості, докладно. – Одружуйся, сину. Оленка саме та дружина, яка тобі потрібна! – сказав батько, коли Стас, провівши дівчину, повернувся до батьків. Мама, зі щасливою посмішкою, кивала на знак згоди з чоловіком. “Треба ж, одним пострілом – двох зайців… І чудову помічницю, і дружину…”, – подумав Стас.
