На останньому курсі університету Ліза вийшла заміж за свого однокурсника. Але нічого хорошого цей шлюб не привів. Тому що тривав він лише два роки, потім почалися великі сварkи. Вони зрозуміли, що не підходять одне одному. Ліза розлучилася з ним, пролила багато сл із. Мама казала, що він не надійна людина. -Я тебе попереджала, що нічого з ним не вийде. А ти мені казала «кохаю, кохаю» – ось, до чого твоє «кохаю» привело. Ліза після цього думала, що більше ніколи не знайде того самого чоловіка. Але все виявилося набагато позитивнішим. У новому офісі вона звернула увагу на Андрія. Він був таким галантним, високим, поводився як справжній чоловік. Андрій запросив Лізу до ресторану, вони чудово провели час.
Але увечері Лізі зателефонувала її подруга. – Ти що зустрічаєшся з Андрієм із сусіднього офісу? -Ну, ми поки що не афішували, але це так. А що такого? -Ліза, кидай його швидше. Він же одружений, має двох дітей! Бути такого не може. Як Андрій міг дурити, ще казати, що любить. Наступного дня Ліза вирішила поговорити з ним серйозно. Андрій зізнався, що має дружину та дітей. Але він поки що не може від них піти, діти маленькі. -Ліза, я обіцяю, я кину дружину. Дітям я завжди допомагатиму, але між мною та дружиною нічого немає давно. Тільки дочекайся мене. Ліза вирішила чекати.
Так минули роки, вони разом встигли з’їздити кілька разів у відпустку, Андрій постійно гарно доглядав, дарував дорогі подарунки. Вони були як справжні чоловік та дружина. Тільки у свята Андрій йшов до своєї родини. Ліза сама не помітила, як минуло 12 років. Їй уже 37 років, вона незаміжня, дітей немає. Андрій продовжує обіцяти, що скоро розлучиться із дружиною. А потім з’ясувалося, що його дружина ваrітна втретє. Тепер Андрій казав, що не може кинути ваrітну жінку. Ліза зрозуміла, що він не піде ніколи. Там має дружину, троїх дітей, стабільне майбутнє. А Ліза назавжди залишиться під тінню як запасний варіант.
