Я ніколи не знала свого батька, його не стало ще до мого народження. Мама вирішила народити мене для себе. Часто їй доводилося зовсім непросто, але вона дала мені все потрібне. Я вдячна їй за своє безтурботне дитинство та можливість здобути освіту. Вона вибивалася з сил, щоб у мене все було, а також щиро пишалася моїми успіхами. Коли мені було 24, я познайомилася із Михайлом. Він здавався мені серйозним і надійним, ми навіть з’їхалися після півроку стосунків.
Мишко був зайнятий своєю кар’єрою і не планував сім’ю в традиційному розумінні, тому, коли я випадково заваrітніла, він відреагував досить різко. Він вимагав позба витися дитини, але я не пішла на цей крок. Мені здавалося чимось дуже неправильним занапастити життя, що ледь зароджувалося. У результаті я повернулася до матері ваrітною.
Коли я розповіла їй про ситуацію, що склалася, у неї в очах відобразилася вселенська туга. Вона дуже хотіла, щоб я мала повноцінну сім’ю. Мені було шкода її розчарувати. Мама не покинула мене і навіть не обмовилася про позбавлення від дитини. -Не хвилюйся, разом ми поставимо твого малюка на ноги. А в тебе все ще буде! Мама у мене просто чарівна.
