Тома вийшла заміж за Артура за два місяці після знайомства. Перший тиждень спільного життя пройшов просто чудово. Потім почалося… Артур почав навчати дружину, як повинна поводитися заміжня жінка. Тома закінчила школу та університет у рідному місті. Працювала у тому самому місті. Природно, у неї багато знайомих чоловіків: однокласників, однокурсників, колег. І прогулюючись із чоловіком під ручку, бувало так, що назустріч їм йшов знайомий Томи. Звісно, чоловік вітався. І проходив повз. Але тут починалось. – Хто це був? – питав Артур. – Однокурсник. – У тебе щось із ним було? Ну от чого такі питання? Але з чоловіками ще більш менш зрозуміло. Ходімо далі. Тобто це Артур пішов далі.
– Заміжній жінці подруги не потрібні! – заявив якось чоловік Томі. І суворо стежив, щоб вона не зустрічалася з подругами. Лише одну подругу вдалося відстояти Томі. Галину, з якою товаришували з першого класу. – Її я знаю вже сімнадцять років, а тебе рік. Якщо вибирати між вами, то я вибираю Галю! – обу рилася Тома, і Артур поступився. Потім Тоню підвищили на посаді. Плюс – зарплата збільшилася вдвічі. Мінус – треба їхати у відрядження. І знову Артур став у позу. – Звільняйся!
– З чого це? Тут я користуюсь повагою, у мене перспективи в кар’єрі, та й отримую більше за тебе. Та я краще з тобою розлу чуся, ніж залишу роботу, – заявила Тома і поїхала у відрядження. Повертається на день раніше, ніж було передбачено… Правильно, застає Артура у ліжку з Галиною. – Галю, дарую тобі Артура! За речами прийду завтра, не хочу вам заважати! – Сказала і пішла. Розвели їх швидко. Через місяць Тома випадково зіткнулася в ТЦ з Галиною. – Томо, ти пробач мені, – сказала Галя. – Вибачити?! Та я тобі вдячна. Якби не ти, я б не наважилася піти від нього. Але дружби між нами вже не буде, – сказала Тома і пішла своєю дорогою.
