Максим любив свого діда. Часто приїжджав до нього в гості, і вони чудово проводила час. А ось бабусю він згадувати не дуже любить. Вона йому ніколи не подобалася, та й дідусь ніколи не розповідав йому будь-яких прекрасних романтичних історій, пов’язаних зі своєю дружиною. Бабуся все життя пропрацювала на заводі. Робота була важка, тому проблем зі здоров’ям було не уникнути. На вмовляння подруги поїхати до санаторію бабуся завжди відповідала рішучою відмовою. Але одного разу вона таки погодилася. Дідусь допоміг їй зібрати валізи.
Адже та виїжджала на цілих 3 тижні – на 3 щасливі тижні. Через тиждень дідусь був приголомшений, коли отримав листа від своєї дружини. Там був лише один рядок: ”Я так більше не можу. Я йду від тебе до Павла». Це був найщасливіший і найрадісніший рядок, який дідусь читав у своєму житті. Який подарунок на старість! Навіть у чудовому сні такого не могло наснитися. Насамперед чоловік зважився на ремонт. Нарешті обірвав ті старі шпалери, які набридли йому протягом усіх цих років, повісив нові, яскраві.
Викинув увесь старий посуд, потьмянілу скатертину. Нарешті ближче познайомився з сусідами: адже він ніколи не мав такої можливості. Сусідам дідусь теж сподобався. Багато хто з них, незалежно від віку, приходив просто побалакати, розповісти про своє життя, попити чаю або запитати поради. Дідусь все життя прожив в атмосфері тиранії, і йому нарешті випав щасливий квиток. Може, короткий, але він використовував цей час по-максимуму!
