Поліна відчинила двері своїм ключем і зайшла до квартири. Прямо з порога вона дуже здивувалася, коли побачила незнайоме жіноче взуття. -Стас! Хто в нас удома! – крикнула жінка. Розгублений чоловік одразу прибіг: -Поліночка, люба, ти тільки не переживай. Я тобі зараз все поясню. Не слухаючи Стаса, вона пройшла до вітальні. Там на дивані сиділа колишня дружина Стаса та його донька Христина.
-Що тут відбувається? – Мила, тут така ситуація … Можна Оксана та Христина у нас поживуть пару днів? Точніше, деякий час. Поліна ошелешено на нього подивилася. -Ні. З чого б це? -Але я вже їм дозволив! -А ти на це хіба мав право? Дозволь тобі нагадати, що це моя квартира. -Але у них дуже важка фінансова ситуація, через кілька днів їх виженуть з орендованого житла! -А мені що з цього? -Ну ти ж не дозволиш, щоб моя дочка опинилася на вулиці!
-Твоя дочка може жити з нами, а її я у своїй хаті не потерплю. -Я не залишу Христину одну, – прошипіла колишня. Поліна схрестила руки на грудях. -Забирайтеся з моєї квартири. А з тобою на нас чекає розмова, – обернулася вона до Стаса. Коли Оксана з дочкою пішли, Стас почав умовляти Поліну змінити рішення, але вона була непохитна. Вона впевнена, що колишня просто намагається зруйнувати їхні стосунки.
