Справа була надвечір. Галина вже закінчила всі свої справи та готувалася до сну. Зазвичай перед тим, як лягти спати, вона любила дивитися телевізор. Ось вона сіла на диван і ввімкнула свою улюблену програму, коли несподівано зателефонували у двері. Жінка підвелася зі свого місця та пішла відкрити. За дверима виявилася невістка Юлія.
-О, Юля, привіт, а ти чого не попередила, що зайдеш? Жінка пропустила дівчину до квартири. -Несподівано все склалося, – діловито заявила дівчина. -Ось воно як, а чаю не хочеш із варенням? -Не до чаю, я тут у справі. -У якій? Дівчина дістала з кишені пристрій для вимірювання. -Треба вашу квартиру виміряти! Дівчина без зайвих пояснень пройшла до вітальні. Галина Петрівна розгубилася.
-Для чого? -Ми тут із Віктором вирішили, що вашу квартиру краще продати. Нам треба відремонтувати дачу, щоби можна було з дітьми там влітку відпочивати. Декілька довгих хвилин жінка усвідомлювала сказане, а потім, коли до неї дійшло, вона обурилася до глибини душі. -А моя думка вас не цікавить? -Ну Ви ж вже стара … -Мені всього 65! Забирайся з моєї квартири. Вона грубо вигнала зухвалу невістку з квартири.