Наталя вже вкотре набирала номер коханого, але чула у телефоні лише гудки. Віктор не брав слухавки. -Ну хіба так можна? – скаржилася Наталя своїй подрузі Свєті. – Хіба люди розлу чаються через якісь тарілки? -Я підозрюю, що не в тарілках річ. – невпевнено сказала її подруга Світлана. За Іваном Наталя була заміжня вже два роки. Нещодавно на її ювілей бабуся Івана подарувала сервіз раритетних тарілок.
Коли чоловік повернувся з роботи наступного дня, Ната перебувала в похмурому настрої, як це зазвичай бувало у неї в спекотні дні. Вона почала йому скаржитися на нудне життя та одноманітні будні. Чоловік не звертав на звичне бурчання дружини жодної уваги. Він мовчки сам розігрів собі суп, сів та їв. Наталю образила його поведінка.
Вона розлю тилася і почала kричати: -Я що тобі порожнє місце? Чоловік, який звик до періодичних істе риk, не звертав жодної уваги. Тоді Ната встала, взяла тарілки, нещодавно подаровані, почала їх ламати. -Ти такий же марний, як і вся твоя рідня! – kричала жінка. Микола мовчки доїв суп, а потім почав збирати речі та пішов. За два роки він дуже втомився від істе ричної дружини та повертатися не планував.
