Марина закохалася у свого нового колегу Михайла і одного разу розповіла про свої почуття своїй подрузі Світлані. Світлана порадила їй відмовитися від своїх прагнень, оскільки дружина Михайла лише недавно поме рла, і він шукав розради у своїй роботі, а не у стосунках. Незважаючи на розча рування, Марина з повагою поставилася до скорботи Михайла і підтримувала з ним дружнє спілкування протягом року. На одній із корпоративних вечірок Марина та Михайло опинилися разом біля виходу, і Марина попросила його проводити її додому. Протягом наступних днів Марина почала виявляти до нього інтерес, годуючи його домашніми частуваннями і просячи допомогти з роботою та по дому.
Однак Михайло не відповідав взаємністю на її залицяння, тому що не шукав інтрижkи чи пригод. Він навіть прямо сказав Марині: -Я не та людина, яка тобі потрібна. Марина не здавалася і продовжувала спроби завоювати серце Михайлу і, зрештою, набравшись сміливості, сама запросила його на побачення. Хоча Михайло був збентежений, він прийняв її запрошення і після цього дня вони почали регулярно зустрічатися. Однак Михайло попередив Марину, що не впевнений у їхньому спільному майбутньому, оскільки він все ще не забув свою першу дружину. Марина не дозволила цим словам збентежити себе і продовжувала демонструвати свою любов і підтримку Михайлу, незважаючи на те, що їхнє спільне життя було важким.
Михайло був обтяжений почуттям провини за кончину своєї першої дружини і замкнувся у собі, не даючи Марині можливості створити комфорт та забезпечити мир у їхніх стосунках та у домі. Марина часто пропонувала поїздки на вихідні та інші розважальні заходи, але Михайло часто відмовлявся зі словами, що втомився і не в настрої. Незважаючи на труднощі, Марина наполягала, сподіваючись, що Михайло якось подолає своє rоре і рухатиметься вперед разом із нею. У результаті у них все вийшло. Михайло, звичайно, не забував про свою дружину, але вже розумів, що є будинок, в якому на нього чекають і люблять…
