Алевтина працювала та виховувала свою дочку одна. Жили вони у селі, тож у жінки роботи було багато. Колись чорноокий красень обіцяв одружитися з нею, але, коли почув новину про дитину, зник. Алевтина заради дочки була готова на все. Коли та подорослішала – оберігала її, не давала їй робити фізичну роботу. Дочка виросла красунею. Смаглява шкіра, красиві чорні очі, довге чорне волосся. Олеся справді відрізнялася від усіх дівчат у селі. Вона була скромною, кохала свою маму. А Алевтина, своєю чергою, не переставала мріяти, що хоч у доньки доля складеться краще, ніж у неї. Григорій, вдівець із двома дітьми, захоплювався красою Олесі. Вони познайомилися, коли він підвозив Олесю додому. Після цього випадку Григорій та Олеся почали зустрічатися.
Чоловік завжди дуже обережно підбирав слова, щоб ненароком не образити її, ніколи не говорив про весілля. Григорій був закоханий в Олесю, але не наважувався заговорити про це. Через деякий час вона сама сказала, що хоче вийти за нього заміж. Він хотів усе зробити, як годиться – надіслати сватів, зіграти весілля. Але Алевтина не дозволила, вона не хотіла бачити Григорія поряд із дочкою. Не про такого зятя вона все життя мріяла. Дочці вона у категоричній формі сказала, що ніколи не прийме Григорія як зятя, а його дітей як онуків. Вона намагалася пояснити своїй дочці-красуні, що в неї ще все попереду і що на Григорії світ клином не зійшовся. Тоді Олеся просто пішла до Григорія. Алевтина приходила до них, просила, щоб дочка повернулася додому, але все без толку.
Олеся не збиралася повертатись, бо любила свого Григорія і твердо вирішила залишитися з ним та його дітьми. Село розділилося на два табори: одна сторона підтримувала дівчину, а інша – Алевтину. Кілька років Алевтина з дочкою не спілкувалися, хоч і мешкали в одному селі. Все змінилося, коли Григорій отримав нову роботу, переїхав у місто та обзавівся машиною. Незабаром у них народився спільний син, а дівчатка допомагали мамі з братиком. Олеся довго думала і наважилася поїхати до мами. Та зустріла їх непривітно, та й не прогнала. Григорій одразу взяв лопату з її рук і сам почав копати город. Олеся підійшла до мами та познайомила сина з бабусею. Тут Алевтина не витримала, обійняла дочку та онука і навіть поцікавилася, де дівчата. Вони помирилися і більше ніколи не згадували, що багато років були у сварці.
