З Олексієм мене познайомила моя найкраща подруга Людмила. Це сталося на одній із вечірок, яку ми з друзями часто організовували. У мене завжди було велике коло друзів. Людмила була найближчою та рідною. Ми з нею подруги зі шкільної лави. Ми довіряли один одному найбільші таємниці. Я почала зустрічатися з Олексієм і вже за півроку ми одружилися, а через рік у нас з’явилася дочка. Моя подруга стала для неї хрещеною мамою. Але потім все змінилося, Люда почала віддалятися від мене. Ми стали менше зустрічатися, менше спілкуватися телефоном. Я не дуже переживала з цього приводу, бо була впевнена, що річ у мені.
Я приділяла багато уваги дочці та чоловікові, а на друзів та подруг часу у мене ніяк не вистачало. Людмила ж любила галасливі компанії та веселий відпочинок, чого я зараз дозволити собі не могла. Але я помилялася, справа була зовсім інша. Якось я гуляла на вулиці з донькою і зустріла друга. Ми давно не бачилися і почали розмовляти. Коли ми вже збиралися попрощатися, він мені сказав, що знає те, що довго не наважувався мені розповісти, але мовчати він більше не може, оскільки мене дуже поважає. Данило розповів мені, що між Людмилою та Олексієм вже давно зовсім не дружні стосунки.
Я не могла в це повірити. І вирішила спитати про це свого чоловіка. На мій подив, той не заперечував і у всьому зізнався. До того ж сказав, що планував сам про все розповісти. Я не могла в це повірити, у мене язик онімів. Дві найдорожчі мені людині мене зра дили. Не описуватиму все, що я відчувала в той момент, не дай Бог комусь відчути те саме. Олексія я вигнала того ж вечора. Подругу викреслила із життя назавжди. Минуло вже три місяці, я трохи охолола від пережитого, всю себе віддаю дитині. Але після такої подвійної зради мені важко довіряти людям.
