Я виріс у звичайній родині, мої батьки ледве зводили кінці з кінцями. Тато працював на заводі, а єдиним активом батьків була квартира, де ми жили. Ще в нас була невелика дача в селі, якою володіла мама, але вона була в жахливому стані і потребувала капітального ремонту. Нещодавно мій тато вийшов на пенсію і дачу взяв у свої руки. Він мріяв проводити більше часу на свіжому повітрі і хотів навести там лад, навіть викопавши поблизу ставок для розведення рибок.
Все б нічого, але планів на батьківські будинки у мене ніколи не було, на відміну від моєї дружини Юліани. Я зустрів Юліану на першому курсі університету, і наші стосунки швидко переросли у шлюб та дітей. Ми винаймали однокімнатну квартиру неподалік нашого університету і вирощували там своїх дочок. Однак Юліану не влаштовувала тісна житлова площа, і вона хотіла, щоб ми переїхали в більш простору квартиру, яка розташована в центрі. Дружина запропонувала моїм батькам продати свою квартиру та дати нам гроші на покупку квартири у столиці.
Я не дозволив їм цього робити, знаючи, що вони все життя багато працювали і заслужили жити у комфорті. Наполегливість Юліани у цьому питанні мене дратувала, і мені було цікаво, як відреагують її батьки, якщо я запропоную щось подібне. Зрештою, ми вирішили працювати і нагромадити на власну квартиру, а моїм батькам дозволити насолоджуватися своїм будинком. Хоча Юліані ця ідея не сподобалася, їй довелося погодитись заради нашої родини.
