Після народження моєї дитини моя свекруха вирішила переїхати до нас, щоб допомагати дбати про онука. Спочатку я не заперечувала, але незабаром почала задихатися. Вона хотіла, щоб все було за її правилами, і мені здавалося, що вона мене постійно критикує. Я намагалася поговорити про це із чоловіком, але він, схоже, не бачив проблеми. Я не могла більше терпіти і сказала свекрусі, що мені потрібно більше особистого простору та прав у своєму ж будинку. Вона сприйняла це як атаку і поскаржилася на мене своєму синові. Тоді я почувала себе застряглою в якомусь глухому куті.
Я не хотіла більше жити зі свекрухою, але я також не хотіла створювати зайвих проблем. Я навіть думала про розлу чення, щоб урятуватися від неї. У мережі я звернулася за порадою, як вийти із цієї ситуації. Хтось запропонував ще раз поговорити з чоловіком та пояснити, що я відчуваю. Я вирішила спробувати це знову. Я сказала своєму чоловікові, що ціную допомогу його матері, але мені також потрібно більше свободи, щоб бути гарною матір’ю для своєї дитини.
Я попросила його поговорити з матір’ю і допомогти їй зрозуміти, що мені потрібен час, щоб розібратися у всьому самостійно. На мій подив, чоловік погодився. Після їхньої розмови моя свекруха стала більш розумною та поважною до моїх побажань. Вона, як і раніше, допомагає з дитиною, але більше не заважає моєму стилю виховання. Час від часу у нас все ще виникають розбіжності, але ми навчилися йти на компроміс та поважати межі один одного. Я рада, що не відмовилася від спроби все залагодити. Це було непросто, але мирна та гармонійна родина того варта.
