Колись Надя була щасливою матір’ю, поки її єдиний син Павло несподівано не по мер у віці двадцяти років. Її чоловік Микола намагався триматися, але Надя махнула на все рукою. Декілька днів вона сиділа нерухомо, по її обличчю текли сльо зи. Незважаючи на зусилля її сім’ї, друзів та фахівців, вона залишалася в такому стані майже рік. Вона нічого не робила і лише хотіла знову побачити свого сина. Лише за два роки Надя почала налагоджувати своє життя. Вона влаштувалася на роботу, відновила спілкування і навіть була присутня на весіллі, де вперше зняла жалобний головний убір. Хоча вона, як і раніше, постійно думала про свого сина, але виявила, що життя триває і що поряд з нею, як і раніше, є близькі, які потребують її.
Микола був у нестямі від радості, усвідомлюючи, що його дружина повертається до колишнього життя, і одного разу відвіз її до мальовничого санаторію, щоб вона відпочила та зміцніла. Через три місяці Наді наснився сон про Павла, в якому він сказав їй, щоб вона не хвилювалася, адже скоро вони будуть разом. Надя прокинулася щасливою, але водночас подумала, що в неї на цій землі залишилося не так багато часу. Незабаром вона захворіла і її відправили додому з ліkарні з невтішним діагнозом. Незважаючи на те, що вона спокійно сприйняла цю новину, сім’я відмовилася прийняти вердикт ліkарів та закликала її пройти подальші обстеження.
Після кількох обстежень Надя переконалася, що жити їй залишилося недовго, поки лікар не повідомив їй, що вона ваrітна хлопчиком. Спочатку Надя була приголомшена і налякана, але потім зраділа несподіваному подарунку долі. Хлопчик народився міцним та здоровим, і Надя з Миколою були на сьомому небі від щастя. Нині син Дмитро навчається у сьомому класі: зовні і характером він напрочуд схожий на свого старшого брата. Надя та Микола ведуть активний спосіб життя та ретельно стежать за своїм здоров’ям та харчуванням. Незважаючи на свій вік, вони почуваються молодшими, ніж будь-коли раніше.
