Десять років тому я розлу чилася зі своїм чоловіком через його зра ду. Незважаючи на те, що він мав двох дітей, він вважав, що досить просто платити аліменти і все. В результаті мені довелося працювати вдвічі старанніше, щоб прогодувати свою сім’ю. Коли я заміж за Андрія, то була дуже щаслива. Він був першим хлопцем на селі, і всі хотіли стати його дружиною. І тільки моя мати благала мене не виходити за нього заміж. Проте я не послухала. Ми одружилися, і я переїхала разом із ним у будинок його матері.
Хоча моя свекруха була чудовою людиною, виховання Андрія, зухвалого та гордого, залишало бажати кращого. Він робив усе, що хотів і нікого не слухав. Перші кілька років нашого шлюбу були нормальними. У нас народилося дві дочки, і хоч Андрій був щасливий, його майже не було поруч, бо він завжди працював. Я намагалася ні на що не скаржитися, але коли дізналася, що він має іншу жінку, то просто не витримала. Андрій приїхав тільки для того, щоб офіційно розлу читися зі мною і жити зі своїм новим коханням у Польщі.
Якийсь час я жила зі своєю свекрухою, а потім почала працювати, щоб прогодувати свою сім’ю. Через 6 років ми купили квартиру, і моя свекруха жила з нами, допоки серйозно не захво ріла. Коли я зателефонувала Андрію, щоб повідомити його про хворобу його матері, він відмовився приїхати і подбати про неї. Коли вона поме рла, він з’явився лише для того, щоб дізнатися про спадок. Коли дізнався, що гроші дісталися мені, він погрожував подати до суду. А я вирішила надати все долі.
