У нас із моїм братом Андрієм завжди були непрості стосунки. Він звик отримувати все на блюдечку з блакитною облямівкою, а мені доводилося багато працювати, щоб досягти всього, чого я досяг. У дитинстві Андрій ревнував мене і думав, що наші батьки віддають перевагу мені. Незважаючи на мої хороші оцінки, Андрій поrано навчався у школі та отримував прохідні оцінки тільки тому, що мама ходила до його вчителів і благала їх поставити хоч щось. Після школи я отримав стипендію в університеті, а Андрію довелося влаштуватися на роботу, щоб утримувати ваrітну дівчину.
Наші батьки збирали гроші на освіту Андрія, але їм довелося витратити їх на покупку квартири для молодят. Тим часом я багато працював і нагромадив достатньо грошей, щоби купити власну квартиру. А потім я зустрів Марію, і за рік ми одружилися. За кілька років після нашого шлюбу Марія отримала у спадок трикімнатну квартиру, яку ми здали орендарям, а гроші відкладали на машину. На той час у Андрія було троє дітей, і йому було тісно у маленькій однокімнатній квартирці з величезною родиною.
Коли він дізнався про нашу додаткову квартиру, яку ми здавали, він запитав, чи може він та його сім’я в’їхати, пообіцявши спочатку оплачувати лише комунальні послуги, доки дружина Валентина не почне працювати, а потім платити пільгову орендну плату. Однак я відхилив пропозицію, не бажаючи засмучувати свою дружину або розлучатися з нашими заощадженнями на машину. Брат пішов, розчарований тим, що я не погодився на його пропозицію. Хоча це було важке рішення, я знав, що воно правильне для майбутнього моєї родини.
