У мого чоловіка була традиція щоп’ятниці працювати на законних 16 акрах нашої дачі, але мені не подобалося проводити всі вихідні таким чином. Будучи міською людиною, я воліла відпочивати та спілкуватися з друзями. Спочатку свекри дали мені спокій, коли мої плани на вихідні не співпадали з їхнім графіком роботи в саду, але як тільки я почала працювати неповний робочий день – вони стали чекати від мене участі у своїй справі.
Незабаром я зрозуміла, що мій чоловік не здатний ухвалити жодного рішення без схвалення своєї матері, аж до вибору, який хліб купити . Я ж намагалася підтримувати добрі стосунки зі своїми свекрами, але після того, як у мене сталося переривання ваrітності, а свекруха робила нетактовні зауваження – моя думка про них змінилася. Мій чоловік не став захищати мене і натомість вважав, що його мати має право говорити те, що хоче.
Я відчула себе неважливою і зрозуміла, що наш шлюб приречений на провал. Ми сперечалися про нашу родину та про садівницькі традиції його батьків – і він пішов сам. Я вирішила повернутися до батьківського дому та жити далі. Було шкода гаяти час, який ми провели разом, але це було на краще. Я навчилася визначати свої межі і не поступатися своїми цінностями. Незабаром я здобуду щастя з тим, хто поважає і цінує мене.
