Був один випадок, моя мама зненацька з’явилася в моєму житті і хотіла витіснити мене з мого будинку. Свєточку, яка ледве впоралася з двома дітьми у спільній квартирі, виставляли безпорадною, а мене, працьовиту самотню жінку, ігнорували, бо я не мала своєї сім’ї, що обнулювало всі мої досягнення. Відносини між мною та моєю матір’ю завжди були напруженими. Я рано поkинула наш спільний будинок, воліючи жити самостійно в орендованому житлі, економлячи багато на чому, аби уникнути токсичної обстановки. Попри мамину думку, я не була самотньою; я просто тримала своє особисте життя в таємниці.
Наші батьки розлу чилися, коли мені було 12 років, а Свєті – 10. Хоча Світлана повірила безглуздим зви нуваченням матері на адресу батька, я залишалася близька з ним, що посилило розрив між мамою, Світланою і мною. Наш батько фінансово підтримував мою освіту, в той час як Світлана зі шкідливості відмовилася від його допомоги і вважала за краще працювати в салоні краси низького класу. Минали роки, і невдовзі після мого закінчення коледжу батько по мер. Я не мала спадщини і мені не було на кого покластися, тому я взяла іпотечний кредит.
Сім виснажливих років я поєднувала постійну роботу в офісі та письменницьку діяльність, мріючи виплатити кредит. Поки я боролася за свої мрії, Світлана вийшла заміж і народила дітей, і вони з чоловіком жили за рахунок нашої мами, не докладаючи жодних зусиль для покращення своїх житлових умов. Я дізнавалася про ці події життя через маму, оскільки вони не спромоглися запросити мене на свої важливі свята. Коли мені врешті-решт вдалося виплатити іпотеку, мама раптом з’явилася в моєму житті.
Вона прийшла оглянути мою насилу зароблену квартиру і оголосила про свій план переїхати до мене, залишивши мене здивованою. – Куди мені йти, якщо ти, моя рідна донечко, не пускаєш мене до себе? — спитала вона, коли я їй твердо відмовила. – Іди до своєї Свєточки, яку все життя підтримувала. Мене не цікавлять ваші проблеми, – відповіла я. – Ти така ж безсердечна, як і твій батько! – Не стрималася вона. – Я рада, що схожа на нього. Він любив мене й ніколи не використовував, на відміну від тебе, – огризнулася я. Після цього наше з мамою спілкування знову припинилося.
