Ірина була зайнята прополкою капусти на своїй грядці, коли її найкраща подруга Таня вбігла в город у збудженому стані. – Ти сидиш тут на своїй капусті і нічого не знаєш? — спитала Таня, захекавшись від бігу. Ірина здивувалася. Таня зазвичай була спокійною, і мало статися щось незвичайне, щоб вона так розхвилювалася. Таня була заміжня за Степаном уже десять років, у них було троє дітей. Їхня родина була щасливою та гармонійною, і Таня завжди залишалася спокійною, навіть коли мала справу з витівками своїх дітей. Незвично було бачити її в такому схвильованому стані.
– Що трапилося? – Запитала Ірина, дивлячись на подругу. – Віктор Бондаренко приїхав, – вигукнула Таня. Ірина різко встала. Віктор… Але вона аж ніяк не відреагувала. Незважаючи на те, що вона була схвильована, вона не хотіла, щоб Таня зрозуміла, що її все ще зачіпає присутність Віктора. – Ну, він приїхав відвідати свою родину. У нього тут батьки та брати… – безпристрасно сказала Ірина. Вона йшла попереду Тані, намагаючись приховати своє хвилювання. Таня йшла за нею, наполягаючи на тому, що Ірина має хвилюватися через приїзд Віктора, бо він один, без сім’ї, і, можливо, це доля зводить їх разом.
Ірина не стала слухати Таніни дурниці і невдовзі пішла до себе додому. Там вона присіла на ганок і згадала своє минуле. Її мати пішла з життя, коли вона народилася, а батько одружився вдруге і врешті-решт залишив її з бабусею. Ірина щосили намагалася догодити бабусі, сподіваючись заслужити її любов і схвалення, але все безуспішно. Згодом бабуся видала її заміж за некоханого чоловіка, і розлу чилася Ірина лише після смерті бабусі. Незважаючи на розлу чення, Ірина, як і раніше, почувала себе винною і соромилася себе.
Вона ніколи не забувала про Віктора, своє заборонене кохання, але намагалася заглушити свої почуття до нього. Якось увечері у її вікно постукали. То був Віктор, який приїхав за нею. Він дізнався про її розлу чення від матері і приїхав за нею. Він не міг забути про Ірину і хотів провести з нею все життя. Ірина заnлакала від щастя і зрозуміла, що життя все-таки може бути хорошим. Через тиждень Віктор відвіз її до себе додому, і вони розпочали нове життя разом. Таня плакала від щастя, проводжаючи подругу, знаючи, що тепер у Ірини нарешті все буде добре.
