Моя свекруха та її дочка, Марина, завжди вважали мене негідною їхнього сина та брата Ігоря, бо я походила із сільської місцевості. Коли ми одружилися, незважаючи на фінансові труднощі, я наполягла на тому, щоб ми жили окремо від його родини. Родичі звинувачували мене у наших труднощах, зв инувачуючи в тому, що я надто багато витрачаю із зарплати Ігоря.
Коли нашій дочці виповнилося 10 років, ми залишили її з моїми батьками у селі та переїхали до Чехії, щоб працювати та накопичувати гроші на квартиру. Через три роки ми купили хорошу квартиру та оселилися в ній. Однак коли почалися жа хливі події в нашій країні, Ігор наполягав на тому, щоб ми переїхали назад до Чехії.
Там у нас все було добре, дочка відвідувала як місцеві, так і віддалені школи. За рік після нашого переїзду мені зателефонувала подруга, яка відповідала за нашу квартиру на батьківщині. Вона поскаржилася, що моя свекруха вимагає ключі від нашого помешкання, щоб Марина жила в ній зі своїм нареченим. Я була здивована і засмучена одночасно.
Коли я поговорила зі свекрухою, вона зви нуватила мене в еrоїзмі. Однак я залишилася твердою у своєму рішенні не дозволяти нікому жити в нашій квартирі. Це викликало розлад між нами, і вона нарешті наскаржилася Ігорю. На щастя, Ігор став на мій бік. Цей досвід залишив гіркий присмак і змусив мене сумніватися у наших подальших стосунках.
