Артем вже був власником трикімнатної квартири у нещодавно збудованому будинку, коли зустрів Ірину. Він був готовий до шлюбу, але пріоритетом для нього було завершення ремонту будинку, перш ніж зробити наступний крок. Хоча Ірина терпляче чекала на закінчення ремонту, Артем все ще відкладав свою пропозицію руки і серця, посилаючись на фінансові причини, пов’язані з витратами на ремонт. Зрештою, відчуваючи тиск з боку нетерплячих батьків, Ірина вмовила Артема познайомитися з ними.
Боячись втратити її, Артем погодився. Батьки Ірини, перебуваючи під враженням від нього і бажаючи якнайшвидшого весілля дочки, запропонували взяти на себе всі витрати на організацію церемонії. Проте Артем із принципу вирішив внести свою частку та взяв кредит. Знайомство з матір’ю Артема, навпаки, виявилося менш приємним для Ірини, яка відкладала візит, посилаючись на нібито неприязнь до сільського життя. Мати Артема, Антоніна, була для нього головною фігурою. Будучи вдовою, вона сама забезпечувала його та дала гарну освіту.
В один із приїздів Артем застав її тяжко хворий, і, незважаючи на її запевнення, що з нею все гаразд, він наполіг на її госпіталізації. За тиждень до весілля у Артема з’явилася можливість підписати найвигідніший контракт в іншому місті. Він пообіцяв Ірині повернутися до весілля – і поїхав. Перед від’їздом він попросив Ірину забрати маму з лікарні та подбати про неї. Коли Артем повернувся, його перше питання було про місцезнаходження матері.
Ірина пояснила, що через свою зайнятість вона передала це завдання своїм батькам, які зрештою довірили його своїй помічниці. Його мати повернулася до села одна. Розчарований, Артем мовчки пішов і повернувся за кілька годин з мамою. Ірина запропонувала віддати Антоніну в будинок для людей по хилого віку , аргументуючи це тим, що вони надто молоді, щоб доглядати літню людину. Проте Артем був глибоко розчарований в Ірині і, скасувавши весілля, наказавши їй виїхати назавжди.
