Катерина сама виростила шістьох дітей у маленькому селі. Всі її діти мали одного батька, Миколу, який у тверезому стані ставився до своєї сім’ї з любов’ю. Однак його напади алкоrолізму посилювалися, і Катерині з дітьми доводилося ховатись у сусідів у ці моменти. Після народження шостої дитини Катерина вирішила піти від Миколи. Вона зібрала речі сім’ї та переїхала до батьків до іншого регіону. Спочатку життя було важким, але вона впоралася. Діти росли, нічого не знаючи про батька.
Вони створили свої сім’ї та оселилися в рідному селі, ведучи доброчесне життя. Через десятиліття, постарілий і слабкий Микола з’явився знову – він шукав свою сім’ю. Його зовнішність була вражаючою: він виглядав набагато старшим за свої роки. На порозі будинку старшого сина його зустріла відмова від невістки. А ось його дочка, Марина, виявилася добродушнішою. В її пам’яті спливли спогади про дитинство, як про ніжні моменти з Миколою, так і про ті страждання, які він завдав.
Співчуття наповнило її серце, і вона взяла батька до себе. Це рішення ускладнило її стосунки з Катериною, яка була в люті від того, що її дочка взяла до себе людину, яка їх покинула. Мати і дочка на якийсь час перестали спілкуватися. Якось Катерина помітила Миколу, що сидить біля будинку Марини. Вона підійшла до нього, випустивши назовні емоції, що стримуються роками. Коли вона йшла, слабкий голос Миколи розірвав повітря, висловлюючи любов і жаль.
Катерина продовжувала йти, не знаючи, чи вибачила вона його. За три дні Микола по мер. Катерина взяла участь у nохороні, навіть пролила сльо зи. З другою родиною Миколи не було жодних контактів, а Катерина та Марина примирилися, розмірковуючи про минуле та визнаючи, що зроблений Мариною вибір був на краще. Через негаразди вони виховали сім’ю з гарним характером, і в цьому полягав їхній тріумф.
