Олена втомлено спостерігала за своїм чоловіком, Іваном, який, здавалося, був захоплений своїми думками, відмовляючись відповідати на її запитання. Бачити його таким відчуженим було тривожно, але вона вирішила залишити його наодинці з його мовчанням. Перед сном Олена неуважно читала казку 3-річному синові Миколі. Але її думки були зайняті незвичайною поведінкою чоловіка. Він став дратівливим та відстороненим, ігноруючи не лише її, а й дітей. Його мовчання збивало з пантелику, і спочатку вона думала, що це тимчасова фаза.
Однак, незважаючи на її спроби розрядити обстановку, Іван сам вибирав, коли хоче спілкуватися. Поступово він почав зви нувачувати її у банальних помилках. Наприклад, у тому, що вона приготувала рибу замість курки, потім – у частоті зміни постільної білизни. Спочатку вона захищалася, пояснюючи причини своїх дій. Але Іван воро же відповідав, зви нувачуючи її в тому, що вона працює більше і вже не справляється з усім, як раніше. Олена згадала день їхньої зустрічі. Вона сиділа на вулиці та nлакала, тримаючи на руках свого 2-річного сина Дмитра.
Вона жила в місті з Максимом, батьком Дмитра, але його родина поrано ставилася до неї, і Максим під впливом своєї матері виrнав її з дому. Несподівано до неї підійшов добрий незнайомець Іван і запропонував їй допомогу. Згодом він став її чоловіком та батьком їх спільного сина Миколи. Олена була вдячна та поважала Івана, але після досвіду з Максимом вона побоювалася знову закохуватися. Але тепер вона помітила, що Іван стає все більш відстороненим, і припустила, що він може зустрічатися з кимось. Коли вона застала його на кухні, на її подив – він був у сльо зах.
Він зізнався у своїй слабкості, у погіршенні пам’яті, у нещодавній втраті роботи, а його мовчання було спробою приховати все це від неї. У цей момент Олена усвідомила свою любов до Івана. Вона твердо вирішила не kидати його, як він не поkинув її багато років тому. Вони були сім’єю і повинні були пройти все разом. Через два роки Олена, одягнена в чорну хустку, прибирала могилку Івана. Вона говорила з ним про успіхи Дмитра і про те, як весело Микола ходить до дитячого садка. Олена була вдячна Іванові за його постійну допомогу і сподівалася, що він доглядає їх з небес. Єдине, про що вона шкодувала, то це про те, що вони не проводили більше часу разом.
