Іван, молодий і чуйний водій, рухався по мальовничій сільській дорозі, коли раптом помітив горбату бабку, що стоїть на узбіччі з величезною купою дров. Її виснажене обличчя і вигнута спина говорили про важку працю, якою вона займалася все своє життя. У той час як інші автомобілі пролітали повз, Іван вирішив зупинитися і допомогти їй. “Добрий день, бабусю. Чи потрібна вам допомога?”- запитав Іван. Бабка здивовано підняла очі і глянула на Івана. Вона здавалася старою і виснаженою, але в її очах було щось загадкове і привабливе. “Спасибі, молодий чоловіче” – відповіла вона, пошепки промовивши кожне слово. “Мені потрібно доставити ці дрова до хати. Вона знаходиться далеко звідси, в глушині лісу.”
Іван, незважаючи на деяку тривогу, запропонував підвести бабку до її оселі. Він відчинив двері машини, допоміг їй сісти і акуратно розмістив дрова в багажнику. Під час поїздки вони вели жваву розмову. Бабка розповідала Івану історії свого життя. Виявилося, що її звуть Агафія, і вона жила в старому і покинутому будинку вже більше 80 років. Вона втратила сім’ю в молодості і змушена була сама піклуватися про свій життєвий шлях. Агафія працювала дроворубом, щоб прогодувати себе, і щодня переносила важкі колоди на своїй горбатій спині. Іван був вражений силою і стійкістю цієї старенької. Він всю дорогу задався питанням, як можна було б полегшити її життя.
Придумавши план, він запитав у Агафії, чи не могла б вона прийняти його пропозицію стати його сусідкою. Іван жив у будинку з великою ділянкою землі, і він запропонував Агафії зайнятися садівництвом, що було б більш легкою для неї фізичною працею. Агафія була вражена такою турботою і добротою. Вона погодилася на пропозицію Івана і вирішила переїхати до нього. За кілька днів Іван пристосував частину свого будинку для бабусі, зробив спеціальні підйомники для пересування дров і придбав все необхідне для садівництва. З плином часу Агафія перетворила суху і покинуту ділянку в мальовничий город. Її рослини процвітали, а квіти прикрашали весь двір. Агафія навчила Івана секретам садівництва і розділила з ним мудрість, накопичену за роки.
Сусіди і знайомі не могли повірити своїм очам, коли вони бачили перетворення ділянки Івана. Бабка з горбатою спиною, яку вони зрідка бачили на узбіччі дороги, стала живим прикладом того, як доброта і турбота можуть змінити життя. Агафія та Іван стали нерозлучними друзями. Вони проводили дні, працюючи в саду, і вечори, сидячи на веранді, ділячись історіями і сміючись над ними. Іван зрозумів, що не тільки допоміг Агафії, а й знайшов в ній справжню сім’ю. Стара жінка з дровами на узбіччі дороги виявилася надзвичайною жінкою, яка принесла в життя Івана щастя, натхнення та справжнє розуміння того, що допомога та доброта можуть зробити наш світ набагато кращим.
