Одного холодного осіннього дня, літня бабуся, Ганна, що залишилася без дому, просила милостиню у перехожих біля ресторану. Вона була голодна і шукала хоч якоїсь допомоги. На вигляд трохи заплутана і брудна, Ганна привернула увагу директора ресторану, Олександра. Олександр був успішним бізнесменом, але в його серці не було місця для співчуття та доброти. Він розглядав бабусю як проблему, яка заважає роботі його ресторану. Безжально, він вийшов назовні і грубо вигнав Ганну, не уявляючи собі, ким вона була насправді. Через кілька днів Олександр відчув невиразне занепокоєння.
Дуже часто уві сні він бачив обличчя цієї старої жінки, змучене і покалічене. Він почав усвідомлювати свою жорстокість і розуміти, що міг зробити щось важливе та добре замість того, щоб виганяти бабусю. Незабаром Олександр помітив фотографію, що постійно повторюється в новинах. Це була ілюстрація до статті про благодійну організацію, яка допомагала бідним і безпритульним людям. На фотографії він впізнав обличчя Ганни – тієї самої бабусі, яку він вигнав з ресторану. Олександр був приголомшений відкриттям. Він не міг повірити, що вона була героїнею, а не проблемою, і що він вчинив із нею безжально.
Сором і каяття охопили його серце. Він вирішив знайти Ганну та вибачитися перед нею. Він звернувся до благодійної організації та дізнався, що вона тимчасово перебуває в одному з центрів для безпритульних. Олександр одразу вирушив туди. Коли він увійшов до притулку, його очі зустрілися зі втомленими очима Ганни. Він став навколішки перед нею і почав просити про прощення. Він розповів, що шкодує про свої дії та обіцяв зробити все можливе, щоб допомогти їй. Ганна, глянувши на щирість в очах Олександра, вибачила його.
Вона пояснила, що втратила свій будинок та сім’ю внаслідок стихійного лиха, тому й опинилася на вулиці. Але завдяки допомозі благодійної організації вона знайшла надію та підтримку, щоб знову стати на ноги. Олександр та Ганна почали працювати разом. Вони організували спільні благодійні заходи, щоб допомогти бездомним і нужденним людям. Олександр усвідомив, що його ресторан може стати не лише місцем, де люди насолоджуються смачною їжею, а й центром добра та підтримки для суспільства.
