Марія вже п’ять років не відвідувала свою дачу, зайнята роботою та міським життям. Однак вільний тиждень, що раптово виник у її розкладі дозволив їй нарешті вирушити в довгоочікувану подорож. Марія прибула туди у змішаних почуттях – радості від повернення у рідне місце та улюблену обстановку, а також нетерпіння, бо давно не бачила сусідів. Коли Марія увійшла у двір своєї дачі, вона помітила маленького хлопчика, який грає під деревом. Його чорне волосся і знайомий профіль миттєво кинулися їй у очі. Серце Марії завмерло – хлопчик був копією її чоловіка. З тривогою в серці Марія підійшла до хлопчика. “Привіт, маля” – сказала вона, посміхаючись.
“Як тебе звати?” Хлопчик трохи розгублений відповів: “Мене звуть Данило. А як тебе звати?” Марія відчула суміш подиву, радості та плутанини. Подібність була настільки вражаючою, що вона не могла повірити своїм очам. Вона спитала хлопчика, хто його батьки, і хлопчик вказав на будинок навпроти. “Моя мама – Ольга. Вона каже, що я виглядаю як мій тато, якого я ніколи не бачив.” Марія подивилася на сусідський будинок і вирішила зустрітися з його мешканцями. Вона постукала у двері. Відкрила молода жінка. “Здрастуйте” – сказала Марія, трохи зніяковіло. “Я помітила, що ваш син виглядає дуже схожим на мого чоловіка.
Це дивно, тому що я ніколи раніше не знала про нього”. Сусідка посміхнулася і запросила Марію увійти до хати. Вони сіли за стіл і почали розмову. Ольга розповіла Марії історію про її чоловіка, який загинув у автомобільній аварії, коли вона була вагітна. ”Мій чоловік, Володимир, був прекрасною людиною” – сказала Ольга, злегка борячись зі сльозами. “Я завжди пам’ятатиму його і любитиму. Данило – єдине, що залишилося у мене від нього». Марія почувала себе приголомшеною і водночас сильно співпереживала Ользі. Потім вона розповіла Ользі про Володимира, як вони зустрілися і покохали один одного, але потім дуже швидко розлучилися, так і не зумівши зблизити свої долі.
Невдовзі Марія та Ольга стали друзями. Вони ділилися спогадами про своїх чоловіків, і Марія розповіла Ользі, якою великою була любов її чоловіка до дачі та місця, де вони зустрілися. Згодом Данило та Марія також стали близькими. Вона розповідала йому історії про його батька і допомагала в іграх та заняттях. Данило цінував цю нову жінку у своєму житті і тішився, що в нього є “тітка Марія”. Історія Марії, Ольги та Данила стала знаком зв’язку, який долає межі часу та долі. Вони підтвердили, що сімейні зв’язки можуть бути складними та незвичайними, але саме ці зв’язки можуть призвести до непередбачуваного щастя та зміцнення почуття належності.
