Катерина Володимирівна завжди вважала себе сильною та незалежною жінкою. Вона була відданим співробітником успішної компанії і прославилася своїм професіоналізмом і працьовитістю. Взаємоповага з боку колег та начальства завжди були на найвищому рівні. Проте один день змінив усю картину. У понеділок вранці, коли Катерина тільки-но почала свій робочий день, їхній секретар прийшов з повідомленням: “Директор хотів би вас бачити у своєму кабінеті зараз.” Катерина відчула деяке занепокоєння. Це було надзвичайно. Вона підійшла до дверей директора і попросила увійти. Директор, Олександр Валентинович, був шановною та впливовою людиною в компанії.
Він запросив Катерину сісти, але не став звертати увагу на звичайні формальності. Натомість він почав розмову відразу з ділової пропозиції. “Катерино Володимирівно, ви завжди показували відмінні результати та увагу до компанії. Я б хотів запропонувати вам просування на нову позицію. Це буде високооплачувана посада з додатковими перевагами. ” Катерина відчула, як її серце почало битися швидше. Просування було б великою честю та визнанням її зусиль. Проте вона зненацька відчула, що тут щось не так. “Що за позиція, Олександре Валентиновичу?” – Запитала вона, намагаючись звучати спокійно.
Директор глянув на неї, посміхнувся і продовжив: “Позиція – це щось більше, ніж просто робоче місце. Це шлях до успіху, Катерино Володимирівно. Вона може стати вашою, якщо ви погодитеся на одну умову.” Катерина відчула, що земля зникла у неї з-під ніг. Її серце забилося сильніше, а погляд директора викликав у неї відчуття дискомфорту. “Умова?” – Її голос здригнувся, але вона намагалася зберегти холоднокровність. Директор схилився вперед, взяв її руку у свої та заговорив тихим голосом: “Я готовий вас просунути, Катерино Володимирівно, але тільки якщо ви погодитеся на романтичні стосунки зі мною.”
Секунди стали вічністю. Катерина була приголомшена. Її повага до себе та кар’єри були підвішені у повітрі. Вона усвідомила, що стоїть перед неймовірно важким вибором – погодитися заради просування та стабільності чи зберегти свою честь та залишити цю компанію. Сильна і рішуча, Катерина підвела голову і зустріла погляд директора. “Я поважаю себе і свої принципи. Такої пропозиції не приймаю. Якщо моя кар’єра не цінується без цього, то я готова піти.” З цими словами вона підвелася і вийшла з кабінету. Її серце билося швидко, але вона була горда тим, що залишилася вірною собі. Рішення було важким, але вона обрала шлях честі та гідності.
