Коли з-за дверей прокричала медсестра: “Хто тут Соня Миронова? Терміново до лікаря!” – Соня застигла на мить, схопившись за живіт. Дівчата, що сиділи поряд у коридорі і чекали своєї черги, на мить обернулися до неї, відчуваючи співчуття. – Це я, – слабо прошепотіла Соня, підводячись на ноги. – Чекайте тут, я зараз проведу вас, – відповіла медсестра, вказуючи на двері кабінету.
У пульсації її серця відчувалася явна тривога. Соня напружено чекала лікаря, подумки прокручуючи всі можливі сценарії. Коли двері відчинилися, лікар із привітною усмішкою запросив її увійти. – Перепрошую за хвилювання, Соня, – почав лікар, – але в результатах останнього аналізу були виявлені деякі відхилення. Серце Соні стукало так голосно, що здавалося, воно зараз вискочить із грудей.
– Що трапилося? – ледве чутно прошепотіла вона. – У вас була невелика загроза переривання ваriтності, – продовжував лікар, – але не хвилюйтеся, ми все зробимо, щоб ситуація стабілізувалася. Вам доведеться провести тут ще кілька днів під нашим наглядом. Соня зітхнула з полегшенням. – Значить, мені та моїй дитині нічого не загрожує? – Зараз ви обидва в безпеці, – впевнено відповів лікар, – але будьте обережнішою найближчим часом.
Не піднімайте важке, уникайте стре сів і дотримуйтесь усіх наших рекомендацій. – Дякую, лікарю, – відповіла Соня, відчуваючи, як напруга покидає її. Коли Соня вийшла з кабінету, їй здалося, що весь коридор дивиться на неї зі співчуттям та полегшенням. Вона вдячно посміхнулася медсестрі та повернулася на своє місце, готова знову чекати своєї черги. Але тепер вона була впевнена: все буде гаразд…
