Вероніка повернулася додому з розбитим серцем, шкодуючи, що зробила непростий вибір через категоричне неприйняття дітей її чоловіком, Петром. Незважаючи на те, що вона була рада своїй вагітності, Петро тільки обурювався, говорячи, що він не готовий стати батьком. Поки Ніка розмірковувала про свій неправильний вибір, зателефонувала її мама і повідомила жахливу новину : померла її двоюрідна сестра, Ірина. Кончина Ірини змусила Вероніку пірнути у спогади, пов’язані з нею.
Колись Ірина попросила Вероніку доглянути її дочку, Марічку, якщо з нею щось трапиться. Марічка була мила дівчинка, яку Вероніка дуже любила. Повернувшись до рідного дому, вона побачила явний страх Марічки, страх бути покинутою. Байдужа реакція Петра на передчасний відхід Ірини стала останньою краплею для його дружини. Вероніка вирішила вдочерити Марічку. Поки мати сумнівалася, як до цього поставиться Петро, Вероніка мовчала з приводу своєї перерваної ваrітності і відчуженості від нього, що зростала.
Повернувшись додому, Ніка виявила записку: Петро пішов від неї до іншої жінки. Замість того, щоб зламатися та поплакати, Вероніка відчула почуття звільнення. Вона навела лад у своєму житті, прибрала квартиру і почала оформляти документи на удочеріння Марічки. Коли вона привела Марічку додому, радість підтвердила, що вона прийняла правильне рішення. Згодом Вероніка познайомилася з Олегом, розлученим чоловіком, який любив дітей і любив її та Марічку.
Якось Марічка своєю дитячою безпосередністю запропонувала їм одружитися. Вероніка зрозуміла, що нарешті потрапила до люблячої родини, де слово “мама” збагатило її життя так, як вона й уявити раніше не могла. Марічка дала Вероніці шанс виправити свою помилку, здійснену під тиском колишнього чоловіка, і знайти сімейне тепло, якого вона завжди прагнула.
