Мій чоловік веде себе дивно. Я не розумію, що з ним відбувається. Думаю, йому потрібний nсихолог. Мене непокоїть його поведінка. Вчора вранці він поснідав і попрямував до спальні одягатися. Я помила чашки і пішла за ним. Двері шафи відчинені, і він із задумливим виглядом дивиться на свій одяг. Я подумала, що дверцята біля шафи зламалися. Я нагадала, що він спізнюється, що треба швидко одягатися та йти на роботу. Він глянув на мене і сумним тоном сказав, що йому нічого надіти. У мене очі на лоба полізли. Повна шафа одягу, а йому нічого надіти. Мені здалося йому погано, що в нього температура. Поклала руку на чоло.
Ні все нормально. Він глянув на мене і сказав пригніченим голосом: “Не знаю, що вдягнути сьогодні. А знаєш, я подумав, що ти мені за п’ятнадцять років спільного життя нічого не подарувала; ось у мого друга… дружина йому купує сорочки, штани, а ти… Ти не любиш мене, навіть шубу мені не купила, а я хочу шубу. І взагалі хочу жити, як ти. Я сьогодні прокинувся і вирішив поставити себе на твоє місце. Вирішив подивитися на речі твоїми очима. Ти завжди кажеш, що тобі нема чого надіти, завжди купуєш щось нове. Коли ти говориш цю фразу, я нер вуюся. І тепер я тебе розумію.
Ти живеш вірно. Я втомився носити один і той самий одяг. Давай, поміняємось місцями. Залишуся вдома, помию підлогу, перемию весь посуд, зварю обід і чекатиму тебе”. Я не впізнаю свого чоловіка. Підійшла, обійняла і сказала: «Милий мій, що з тобою, ти спізнюєшся, негайно одягайся, ти маєш іди на роботу. Ти чоловік. Більше ніколи не кажи, що втомився”. Після моїх слів він підійшов, поцілував мене, одягнув свій костюм і пішов на роботу. Я перехрестилася. Як ви вважаєте, що з моїм чоловіком?
