Свекруха хотіла бачити в якості невістки дівчину зі столиці, та ще з приданим, бажано у вигляді квартири, але її синові дісталася я. Я зі звичайної сім’ї і без приданого. У перший раз, коли вона мене побачила, то відразу сказала синові, що я не ввійду в її квартиру в ролі невістки. Чоловік тоді обра зився на матір дуже сильно. Ми довгий час не могли одружитися, тому що чоловік заробляв на своє житло. Коли він купив квартиру, тоді ми і одружилися. Він сказав мамі, що я в ролі його дружини увійду в його власну квартиру. Так воно і вийшло. Свекруха приходила до нас в гості не часто, вона була зайнята дочкою. Для неї її дочка була ідеалом жіночності і хазяйновитості. — Як ти миєш вікна, була б тут Віка, всьому б тебе навчила. Ти ведеш себе як недотепа. Нічого не вмієш робити, як тільки мій син з тобою живе? – говорила вона мені. Свекруха постійно порівнювала мене з дочкою.
Віка добре вчиться, вона смачно готує і так далі. Мене це дра тувало, ще тому, що чоловік займався всіма фінансами сестри. Коли вона з горем навпіл закінчила школу, то свекруха заявила чоловікові, що її дочка повинна вчитися в кращому університеті столиці. Віка на бюджет вступити не змогла, тому чоловік оплачував всі її витрати. Коли я чоловіку сказала, що я проти цього, то він попросив мене не лізти. До цього, я трохи посва рилася зі свекрухою, а вона насkаржилася моєму чоловікові. Вночі чоловік мене відчи тав. — Ти можеш не ладити з моєю матір’ю, можеш з нею не розмовляти, але rрубіянити я не дозволю. Запам’ятай, що мати мені життя дала і виховала, я не потерплю до неї ха мського ставлення – сказав чоловік. Віка в університеті не довчилася, вона залетіла від однокурсника і кинула навчання.
Мені було шкода будь-яку копійку, яку чоловік витратив на неї. Через те, що чоловік багато працював, йому часто ставало поrано, тому чоловік не міг спокійно лягти і відпочити. Якось раз я повернулася з роботи і побачила, що чоловік без сві домості, він зас нув навіки. Свекруха хоч і прийшла на nохорон, то вона навіть грошима не допомогла. Ми з хлопчиком залишилися одні. Мені довелося важко, тому що я ростила сина одна без допомоги. Свекруха постійно їхала до дочки в столицю і зупинялася в готелі. Зять сказав, що в його будинку жити можуть не всі, та й квартира у них не прохідний двір. Віка маму захищати не збиралася, тому вона попросила матір більше не приїжджати до неї. Свекруха тоді і згадала про моє існування. Їй було самотньо.
Ми з сином ледве як намагалися кінці з кінцями звести, а свекруха навіть не цікавилася нами, вона була захоплена донькою. Але коли дочка мати відաила, то вона згадала про мене і сина. Свекруха боял ася, що їй склянку води ніхто не подасть. Я їй відразу сказала, що доглядати за нею стану тільки, якщо квартиру на сина мого перепише. Вона сказала, що повинна подумати. Мені ні крапельки не соро мно, що я поставила такий ультиматум. Тому що я і син прекрасно пам’ятаємо, як вона з нами вчинила після nохорону чоловіка. Вона забула нас, навіть не дзвонила, щоб дізнатися, як онук поживає. Хоча прекрасно знала, що поки я на двох роботах горбачусь, онук залишається один. Кожен пови нен отримувати те, що заслуговує. Тому я нікому допомагати більше не буду.
