Я з дитинства пам’ятаю багато цікавих моментів. Уривками, але пам’ятаю. Іноді батьки навіть дивуються, як я згадала ту чи іншу історію, адже на той момент я була ще зовсім крихіткою. Ось, наприклад, ця історія, так сильно запам’яталася мені… Сиджу я на підвіконні та чекаю батьків із покупками. Раз на місяць вони їздили в інше місто – закупитись продуктами, господарськими товарами, а з ними і нам із сестрою подарунки купували: іграшки, солодощі, яких не було у нашому місті… Так ось. Сиджу я, чекаю, і тут до наших воріт під’їжджає вантажна машина, а звідти мама з татом виходять із величезними пакетами.
Поки подруга робила уроки, я вибігла надвір. Тато став на коліна, обійняв мене і міцно-міцно і дістав з одного пакета дві коробки. – Це тобі, – сказав він, вручивши мені одну з них. Я відразу відкрила коробку, а там лялька у гарній довгій сукні. У неї навіть очі розплющувалися, уявляєте. Я тоді здивувалася! То була моя дитяча мрія. – А це сестрі, – додав батько, – передай це їй, будь ласка. Я схопила коробку і побігла додому, доки батьки розбирали пакети у дворі.
У під’їзді мені стало дуже цікаво, яка лялечка попалася сестрі. Цікавість взяла наді мною гору, і я відкрила коробочку сестри. Там була така сама лялька, тільки в шкільній формі. Я дивилася на дві ляльки, а потім міцно притиснула їх до себе. Тільки ляльку сестри – сильніше. Тут сестра вийшла до мене, я різко поклала ляльку в коробочку і простягла їй. – На це тобі, мама з татом купили. Сестра дуже зраділа, а я раділа, що вона нічого не знала і не обра зилася на мене, адже їй подарувала свою дитячу мрію.
