Я вже давно розчарувалась у чоловіках, але досі мріяла зустріти «принца на білому коні», вийти за нього та подарувати йому дітей. Але вийшло так, що всі мужики, які траплялися мені, були несерйозними, думали лише про вигоди та близькість. Загалом вийшло так, що я одна поїхала на відпочинок. Близьких подруг у мене немає, а з колегами – не такі стосунки. Ні разу не шкодувала, що поїхала одна, адже на мене чекали пейзажні краєвиди, море і пісок, нічні прогулянки під ясним небом. Не хотілося думати про проблеми в особистому житті, а хотілося просто забути про все та насолоджуватися кожною хвилиною.
І, якщо чесно, я сподівалася зустріти в новій країні цікавого чоловіка і можливо навіть вийти за нього. Вийшло так, що моя мрія здійснилася: другого дня відпочинку я зустріла місцевого хлопця. Я вечеряла у ресторані, коли помітила захоплений погляд чоловіка середнього віку. Він підійшов до мене, запропонував познайомитись – ну так і почалося. Решту днів відпустки я провела з ним. Ми годинами сиділи в кафе, розповідали цікаві історії з життя, балакали про все, а після закриття гуляли нічною столицею. Він був цікавим чоловіком, симпатичним, а його очі… вони зводили мене з розуму.
Хотілося лише тонути у них. Мені здавалося, що я закохалася в нього, навіть з’явилися думки про весілля. Новий молодик влаштовував мені екскурсії по всьому місту, і ось одного разу під час однієї такої екскурсії він запропонував мені стати його дружиною, зізнався, що закохався з першої ж секунди. Мені хотілося швидше сказати «так», але раптом він запропонував дещо немислиме. З’ясувалося , що у нього вже є дружина, і він сподівався, що я стану його другою дружиною. Хіба таке можна запропонувати людині іншої віри? Я повернулася додому і ще більше закрилася у собі. Нормальних чоловіків більше не лишилося.
