Чотири роки Софійка терпіла вибрики Діми. Хоч і немислимі, але рідкісні. Перші п’ять місяців Діма не завдавав жодного клопоту. По будинку дбайливий господар, попросить Софійка забити цвях, тут же візьме молоток, і за справу. Якщо дружина зайнята, то і посуд помиє, і вечерю зварить. Але коли вперше чоловік пішов у заnій, Софійка жа хнулая. Починає лазити в суп руками, щоб дістати м’ясо; свою брудну білизну кидає де завгодно; заходить у квартиру, і відразу звалюється спати в коридорі; замість туалету ходить у шафу. Триває цей жа х тиждень.
Запої у Діми траплялися двічі-тричі на рік. Потім Діма повертався у адекватний стан. Обіцяв, що це востаннє, більше такого не повториться, допомагав дружині, порався з сином… Можливо, Софійка й терпіла б витівки чоловіка, але вона не бажала, щоб таку поведінку батька бачив син. На п’ятому році сімейного життя її терпіння скінчилося, і вона подала на розлу чення. Вона пішла до батьків, але Дімі з сином бачитися не заважала. Та й сама не проганяла колишнього геть. Дмитро виба чався, обіцяв вилікуватися, тому жінка не переривала контакту. Дивилася збоку, як той виконує свою обіцянку.
Через два роки після розлу чення Діма запросив ії до ресторану. Нормально посиділи, для колишньої чоловік замовив сухого, сам ні краплі міцного не вжив. За тиждень запросив Соню та сина на прогулянку. Хлопчик дуже зрадів, що сьогодні гулятиме і з мамою, і з татом. Там же під час прогулянки Діма запропонував Софії знову пийти за нього заміж. Бачачи щасливі синочки очі, жінка не змогла відмовити. За півроку Діма знову зірвався і пішов у заnій. З тією ж скотинською поведінкою. Софія зрозуміла – “горбатого могила виправить” і почала готувати шляхи відходу. Поки що вона збирає кошти і потихеньку готує сина до розлу чення. І терпляче чекає свого часу “Х”.
