Сьогодні я хочу поділитися з вами частинкою свого минулого життя, хоч і не люблю розповідати про себе чужим людям. Але думаю багатьом моя розповідь буде корисною. Повернемося тридцять років тому, коли я був молодий і закоханий у свою однокурсницю Катю. Вона відповіла взаємністю, ми зустрічалися кілька років і до кінця університету я наважився і зробив їй пропозицію руки та серця. Катя погодилася, хоч і турбувалася, що жити нам ніде, бо свого житла у мене не було і зайвих грошей на оренду теж. Це залишало слід на наших стосунках, я відчував, що вона ніби розлюбила мене. Я попросив допомоги у батьків. Вони погодились допомогти із житлом. Я сподівався, що якщо питання квартири вирішить, то наші стосунки налагодяться.
Весілля було організоване з розмахом, бо вона й хотіла, хоч і в селі, але все було за бажанням нареченої. На жаль і такий розклад їй не до душі, і загс довелося перенести в місто. І тут у день весілля на мене чекав несподіваний сюрприз, Катя запізнювалася. Усі зібралися, а її не було. Першими ситуацію зрозуміли батьки, мама розплакалася, а я від обра зи та досади не знав, як вчинити, як до мене підійшла подруга Каті та сказала мені, що вона передумала виходити заміж. Я разгубився і вийшов на балкон поkурити, заспокоїтись, як звідти почув nлач дівчини . Розговорившись я дізнався, що її наречений скасував весілля.
Все як у мене. Вона була такою привітною, красивою та приємною! Я запропонував їй вийти за мене заміж, обіцявши, що вона більше ніколи не nлакатиме. На що отримав здивовану згоду. Я витер їй сльо зи, ми стали офіційно чоловіком та дружиною. Так і живемо й досі, виховуємо двох дітей. А знаєте, чому я вирішив зараз поділитися з вами? Нещодавно я зустрів Катю біля сусіднього будинку, вона винаймає там кімнату. Я вирішив поговорити з нею, і мені стало зрозуміло, що життя в неї нелегке. Вона попросила вибачення, сказала, що хотіла б повернути все назад. А навіщо мені все це? Я щасливий, а її я можу тільки подякувати за досвідд, адже тоді моє життя не склалося б найкращим чином.
