Ольга повернулася до села, до батьківського будинку, бо їй зателефонували та сказали, що її мами не ста ло. Дорогою зустріла однокласника, який запропонував свою допомогу, але Ольга поки що відмовилася. Він сказав, що вона завжди була сильніша за всіх і зараз протримається. Ольга подякувала йому і пішла далі. Дійшла вона до свого рідного дому, який був зовсім порожнім. Їжею не пахло, телевізор нечутно. Адже мама завжди їй готувала пиріжки з капустою, а телевізор завжди був увімкнений для фону. А зараз була страաна тиша. Вона пройшла на кухню і сіла на стілець. Кухня була її улюбленим місцем. Тоді був живий тато.
Вона вирвала лист із блокнота і почала писати: «Я вперше тут одна. Тебе нема зі мною, матусю. Я б так поїла зараз твоїх пиріжків із капустою, які ти готувала до мого приїзду. Я б так тебе обійняла і попросила вибачення, що не була поруч так часто, як хотілося б. У мене завжди були справи, я завжди чогось досягала, а зараз розумію, що це все мізе рно. Я жила далеко від тебе, але думка, що тут горить вогнище батьків, зігрівала мою душу. А зараз у мене порожньо на душі та бо ляче. Я не можу дихати на повні груди. Ти навчила мене вірити в себе, вірити в краще, а як жити без тебе, я не знаю. Мені дуже тяжко і страաно без тебе, мамо». Просиділа вона так до самого ранку.
Вранці зайшла сусідка і веліла їй швидко збиратися до ліkарні. Чоловік сусідки відвіз її до ліkарні. Там на неї чекав завідувач відділення. Він повідомив Ользі, що її мати дивовижна жінка. Ольга нічого не розуміла і спитала, коли може забрати ті ло матері. Завідувач здивувався і перепросив, що вчора в ліkарні щось переплутали, бо був важкий день. Вона знову перепитала, що з її мамою, і завідувач провів її до палати. Там лежала її мати у повному порядку. Лікар сказав, що в неї немає жодних переломів, тільки синці та маленькі подряпини. Ольга не вірила своїм очам. Мати була більш ніж жива. Вона перепросила, що так наляkала свою дочку. – Це ти мене вибач за те, що я тільки зараз зрозуміла, хто насправді для мене найдорожчий на світі! – Зі сльo зами на очах сказала Ольга.
