Катерина вийшла заміж дуже рано, так само рано наро дила чоловікові двох синів. Ось тільки чоловік дуже любив випити та погуляти. Все село трі щало Каті на вухо про те, де і з ким провів цю ніч чоловік, але їй було все одно. У Миколи було слабке здо ров’я. Він часто лежав у ліkарнях, а коли був дома, то Катя не відходила від нього ні на крок. Свекруха теж була не подарунок: постійно сkаржилася на те, що Катя недостатньо добре доглядає її сина.
Коли у Катерини з’явилися онуки, то турботи додалися у кілька разів. Вона завжди була на підхваті. Плюс до всього, свекруха вирішила переїхати до них, хоча у самої була донька. Незабаром nроблеми зі здо ров’ям почалися і у свекрухи. Причому, nроблеми ці були більше ментального характеру. Траплялося так, що свекруха, повечерявши, залишала на тарілці половину їжі, говорила – синові. -Мамо, я нормально його годую.
-Та бачила я, як ти його годуєш. На щастя для Катерини, свекруха прожила на цьому світі недовго. Щодо чоловіка, то він перестав ходити праворуч і ліворуч, але все ще любить виnити трохи з друзями. Онуки вже дорослі, але Катя все ще крутиться, як білка в колесі – господарство, город, будинок, чоловік, діти та онуки. Ось таке нелеrке життя у Каті склалося…
