Ще до заміжжя моєї єдиної доньки я купила їй квартиру. Точніше, не я купила, а купили. Половину віддала я, десь 25% чоловік, а решту 25% заробила донька сама. Купили скромну однокімнатну квартиру, ну на що вже грошей вистачило, ми ж не мільйонери… Після весілля донька залишилася у своїй квартирі, але вже з чоловіком, а через рік у них наро дилася донька, а потім і син. Після народ ження другої дитини молоді батьки зрозуміли, що в однушці їм стало тісно, вирішили розширитися, але як? Іnотеку взяти не можуть – не вистачає грошей для початкового внеску. Іншого виходу не бачать. У зятя нещодавно наро дився геніальний план – переїзд.
Перед тим скажу, що моя донька має непогану роботу. За мірками нашого невеликого містечка вона заробляє непогані гроші, але й ціни у нас на всі не низькі водночас. Зять заробляв майже вдвічі менше за свою дружину, а перед хвилею відомої nандемії він потрапив під скорочення. Зараз підробляє – тут полагодить, там посторожить, але, зрозуміло, на ці копійки не заживеш. Він довго, мабуть, думав і зрозумів – вся справа в місті. Це через наше місто він сидить на п’ятій точці та шукає легкі шляхи. Він запропонував доньці продати її квартиру і переїхати в інше місто, почати там все з нуля, але з упевненістю, що завтра буде краще.
На підтвердження своїх слів він навів приклад свого друга, який переїхав у те саме місто, куди хоче і він, і став там заробляти невимовні гроші. Коли донька відмовилася продати квартиру, той поставив її перед вибором: нове місто чи розлу чення. Я дочці говорю, мовляв, ти хоча б усі мости за собою не пали. Залиш хоча б роботу, бери відпустку власним коштом. А вона мені: – Я не хочу, щоб діти росли без батька. Я мушу піти на цей крок. І взагалі, мам, я завжди жила за твоїми наkазами. Це моє життя, мої правила – не втручайся. Звичайно, зараз не втручайся!
