Я тоді зустріла своє перше кохання, молодою була. Я навчалася в університеті, часто з подружками ходили до кафе. Там я зустріла свого принца. Одразу прошу не засуд жувати мене. У нього була сім’я – дружина та троє дітей. Коли я дізналася про них, коханий запевнив мене, що дружину не любить вже давно. Я була впевнена, що незабаром чоловік піде з сім’ї і ми житимемо разом. Але дива не сталося, він мені тоді так і сказав: -Лєна. Я з сім’ї не піду. Дітей у нас спільних також не буде. Боляче було чути від коханої людини такі слова, але я трималася. Я вірила у диво; я вірила, що у нас буде сім’я.
Я тоді закінчила університет, влаштувалась на роботу. Думала, що все: наші стосунки зміцнилися. Подумала, що це найкращий момент, вирішила натякнути на дитину. Але вердикт був той самий, що й у попередній раз. -Не смій хитрувати, Олено! Якщо ти заваrітнієш, наше спілкування припиниться. А за два місяці я заваrітніла; не знаю, як так сталося. Напевно, це був знак згори. Я вирішила, що чоловікові своєму я повідомлю про радісну новину пізніше, коли буде більший термін. І ось день настав; я повідомляю коханому, а у відповідь:
-Позба вляйся! Мені дітей від тебе не треба. Я збиралася народ жувати, я про все добре подумала, тим більше термін був великий. Коханий пішов від мене, а я лишилася сама. У мене наро дився син. І навіть тут у мене з’явилася надія, що коханий повернеться до мене, адже має три доньки, але він мріяв про спадкоємця. І ось я наро дила. Відправила фотографії сина, але поки що у відповідь лише мовчання. Я навіть стояла у нього під вікнами з дитиною, він не вийшов. Я ж знаю, він не любить свою дружину, і любить тільки мене. Вона йому просто дітей наро дила, думає, що втримає його так.
