Ми з дитинства не ладнали з сестрою. Мати нас завжди лая ла, бо бач, інші сестри як сестри, а ви як вороги одна іншій. З часом все змінилося. Ми почали розуміти одна одну. Післи випускного я переїхала у місто, щоб вступити до університету. Моя сестра не любила вчитися, та й не думала про вищу освіту. У нее на думці було тільки одне: вийти заміж за Петра та наро дити йому дітей. Я їй багато разів пояснювала, що сім’ю створити вона встигне, спочатку треба відучитися та знайти роботу. Ясна річ, що вона мене не слухала. – Я хочу за Петра заміж вийти. Мені не потрібно навчання.
А якщо він не дочекається мене та знайде собі іншу дівчину. Я не переживу, – говорила сестричка. Вмовляти її було безrлуздо. Я поїхала вчитися у місто, а вона вийшла заміж. Була щаслива. Але я думаю, що сім’ю треба створювати, коли під рукою є диплом та робота. У неї складний характер, та й ще ревнує до кожного стовпа. Ви можете спитати, чому я не спілкуюся з чоловіком сестри? Тому що її рев нощі перейшли всі межі. У неї навіть не ревнощі, а хвороба. – Кать, ти так сім’ю зруйнуєш. Почни довіряти йому, адже він тебе дуже kохає, – казала я їй, але ж хто мене послухає.
Катя не давала спокою чоловікові. Слідкувала за ним, дзвонила з різних номерів. Він поступово почав віддалятися від неї, так як складно було витримати такий характер. Сестра жалілася, що він почав частіше пропадати на роботі та вигадувати всілякі історіі, по типу – другу треба допомогти, або в офсісі багато справ. Сестра дізналася у підсумку, що у нього є kоханка та він вже три місяці їй зраджує. Чоловік вибачився та сказав, що якщо б не було такої недовіри до нього, то йому було б добре. Він чоловік, яких хочу, щоб дружина розуміла його, а від неї такого розуміння отримати неможливо.
