Я третя дружина свого чоловіка. Вперше, коли він одружився, був дуже молодим, потім розлу чився з дружиною. Незабаром зустрів другу дружину, та й з нею нічого не вийшло. Потім він одружився зі мною. Коли він зустрів мене, то йому було 30 років. Його першу дружину добре знаю, вона моя однокурсниця. Ми іноді бачимося: чи вона приходить до нас, чи зустрічаємось у кафе. Чоловік із нею бачиться часто – через спільну дитину. На свята ми приїжджаємо до неї завжди із подарунками. Я не рев ную чоловіка до неї. У мене немає дітей, але до чужих дітей я ставлюся добре. Хлопчику вже 11 років.
Він вихований, слухняна дитина. Часто буває у нас. Мій чоловік обожнює свого сина, а я через це пишаюся своїм чоловіком. Він дуже дбайливий батько. Коли ми одружилися, він мені розповів про своїх дружин, про дітей від колишніх шлюбів і сказав, що спілкуватиметься з дітьми. Я прийняла цю умову. Зі своєю другою дружиною вони працюють в одній компанії. Від другого шлюбу чоловік має двох дівчаток. До них теж претензій не маю. Але коли я сказала чоловікові, що ваrітна, він мені відповів, що вже має дітей. Це вже занадто.
Тепер я думаю: може, припустилася помилки, що вийшла заміж за розлу ченого чоловіка. Перша дружина часто буває у Парижі, друга – у Фінляндії. Якось мені зателефонувала моя найкраща подруга. Розповіла, що чоловік часто з’являється в будинку першої дружини. Подруга підозрює, що та ваrітна. Я вирішила поговорити із чоловіком. Він сказав, що вона вагітна, та не від нього. Вона тепер – суроrатна мати. Другого дня ми разом приїхали до неї. Вона мені все розповіла. А я мало не надумала на свою голову.
