Ми з Владом одружилися майже сім місяців тому. Із квартирою нам допомогла моя мама. Вона мала однокімнатну, ключі від якої вона дала нам на 8 років. Справа в тому, що через вісім років моїй молодшій сестрі виповниться 18. Коли вона досягне повноліття, мама продасть квартиру і гроші віддасть нам навпіл. Ми з Владом були раді, звісно. Це для нас було великою допомогою не сплачувати спочатку оренду. Ми вирішили відкладати гроші за ці 8 років і зробити початковий внесок за інотеку. Але ці плани та мрії впали наступного дня після весілля. Влад почав розмову про те, що у нас має бути спільно-роздільний бюджет. Він якось підрахував, що на їжу та комунальні послуги на місяць нам потрібно стільки.
Ми маємо ділити цю суму на двох. Окрім цього, ми мали збирати на квартиру. Тоді я отримувала зарнлату близько 10 000. І на такі витрати я не розраховувала. А чоловікові що? Він заробляє на місяць близько 25 000. У нього, звичайно ж, залишається багато грошей на себе. Влад щомісяця купував собі нові речі, причому дорогі. Парфуми, одяг, все нове і дороге. А от як живу я – його не дуже цікавило. Я дуже заощаджувала, за ці сім місяців майже нічого нового не купувала. А мені ж треба було багато чого… Потім ще щось трапилося. Ми вирішили поїхати закордон на відпочинок. Поставили за мету – зібрати деяку суму, але я не вклалася в строки.
І знаєте, що? Він поїхав відпочивати один. За його словами, якщо мені щось не подобається, то треба більше заробляти. Знайти роботу краще. Але це не так просто. Місто у нас маленьке, гарну роботу знайти складно. А Влад працює у свого родича, йому нема про що думати. Коли моя мама захво ріла, майже місяць не працювала. Мала допомогти їй. Там і сестричка живе, їм потрібні були гроші. І за цей місяць я не змогла дати грошей на комунальні послуги та на їжу. Ви б бачили незадоволене обличчя мого чоловіка. Ось зараз, зрозумівши, що Влад не має наміру змінювати своє ставлення до всього цього, я думаю про розлу чення. Тож жити я так більше не збираюся.
