Моєму молодшому братові виповнилося 28 років. Мама одна виховала нас, батько нас покинув і пішов до іншої жінки. Я любила батька, але не вибачила його. Брат узагалі не пам’ятає його. Він був слухняною дитиною, мама контролювала його кожен крок. Іноді брат бун тував, але мама вміло пригнічувала ці бун ти. Брат виріс, познайомився із дівчиною. Він боя вся знайомити її з мамою, думав, що вона не сподобається майбутній свекрусі. Мама могла знайти недоліки у кожній. Всі дівчатка, з якими зустрічався брат, були то некрасивими, то дурними, то надмірними. Брат не відвертався з мамою, не розповідав про свої пригоди.
Тижнем тому брат заявив, що збирається одружитися. Мамі стало поrано, потім вона прийшла до тями і сказала, що ще рано про це думати. Брат був рішуче налаштований, а мама не збиралася відступати. На мій подив, вона сказала, що хоче познайомитися з обраницею. Я добре знаю мою маму. Вона затіяла хитрий план. Я попередила брата. Але він був певен, що його дівчина сподобається мамі, адже вона дуже мила. Не знаю навіщо, але він хотів отримати схвалення мами. Мама познайомилася з нею і незабаром їх посва рила. А братові говорила, що, коли вони сва ряться, то й не варто поспішати з весіллям.
У результаті дівчина припинила спілкування з братом. Говорила, що не варто знайомити її із мамою. Тепер мама ходить задоволена. Я її не розумію: син стра ждає, а вона тріумфує. Чомусь вона впевнена, що правильно вчинила. А мені дівчина дуже сподобалася, вона була дуже милою; і я думаю, що з нею мій брат був би щасливим. Я вирішила поговорити з мамою, але та тільки сказала: “Вона йому не пара, не для такої я виростила сина, не мороч мені голову, не вчи мене. Я бажаю добра своїм дітям”. Вже два тижні брат на роботу не ходить, почав nити. А мамі все одно; головне, що не одружився.
