– Благаю, відмовся від нього, прошу, дочко, ти пошкодуєш потім, буде пізно, – Ганна Володимирівна стояла перед донькою на колінах. Христині було 16, коли вона дізналася, що скоро стане мамою. Перед цим вона зустрічалася з хлопчиком, але той кинувши її за тиждень до того, як Кріс довідалася про своє стано вище. Анна Володимирівна ростила доньку одна з її 3-х років. Її чоловіка, батька Христини не ста ло після жа хливої Д Т П. Христина була не складним, а жа хливим підлітком. Вже з 14 років Анна Володимирівна повністю втратила управління над донькою. Вона збігала з дому, дружила з підозрілими компаніями, які ходили по клубах з фальшивими документами. Не дивно, що такий спосіб життя призвів до ранньої ваrітності Христини. – Ні за що! – kричала вона. Анна Володимирівна дізналася про становлення дочки, коли вона була вже на 5-му місяці ваrітності.
У дівчини вже поrано виходило приховувати животик. Христина навіть не думала про ті, щоб забути або відмовитися від свого малюка. Вона читала спеціальну літературу, дивилася відео про свій новий спосіб життя і в цілому дуже відповідально підходила до цього харчування. В термін Кріс наро дила здорового і красивого хлопчика, Дімку. У перший час вона все робила сама, допомоги у мами не просила зовсім, але через 3 місяці такого життя вона зрозуміла, що з таким темпом їй залишиться не довго. До справи підключилася Ганна Володимирівна. Молода Бабуся душі в Сім’ї не чула і зви нувачувала собі за прохання відмовитися від нього. Вона сиділа з онуком, поки Кріс приймала душ або займалася домашніми справами, а потім і коли та ходила з друзями гуляти або по інших справах.
Одного разу Кріс повернулася додому і заявила: – Я збираюся в інше місто по навчанню. Мені потрібно братися за себе, щоб в майбутньому не залишитися на вулиці. Я вже сто разів пошкодувала, що не позбу лася його на ранніх термінах, – сказала молода матуся, дивлячись на маленького Діму, – можеш здати його в дитбу динок, мені до лампочки. З цими словами Кріс забрала заздалегідь зібрану валізу і вийшла з дому, не став слухати слів мами. Так, в перший годину Ганна Володимирівна втомлювалася з онуком, але вона і думати не хотіла про дитбу динок. Потім з Дімкою стало легше. Зараз хлопчикові 6. Про свою маму він практично нічого толком не знає, ніколи її не бачив після того дня. Христина живе в столиці, займає непогану посаду, а про свою сім’я ю вона навіть дзвінками не згадує. Анна Володимирівна 3 роки тому зустріла Анатолія, який полюбив її і з гордістю прийнявши звання дідуся Дмитрика.
