Роман Стаса та Томи так швидко набирав обертів, що вже через місяць зі знайомства вони вирішили жити разом. Надмірна зайнятість Стаса на роботі не давала можливість шукати квартиру в оренду. Тому ці турботи взяла на себе Тома. За три дні вони поїхали дивитися квартиру. Затишна однокімнатна квартира в центрі. Господиня, за словами Томи, жила із сином у спальному районі. Хлопця трохи збентежило те, що: по-перше, квартира ніяк не нагадувала житло пенсіонерки, обстановка довкола говорила про молодшу господарку, але не пенсіонерку; по-друге, Томі віддали ключі без оплати.
На перше запитання Тома просто знизала плечима, а на друге відповіла: – То я віддала їм завдаток. Увечері вони вже пили чай у кухні нової квартири. Домовилися, що витрати на комуналку та оренду ділять на двох порівну. Минуло близько восьми місяців. Весь цей час Стас помічав регулярно нові речі у дівчини. Витрати не вписувалися в зарплату продавщиці. Тома відмовлялася то розпродажами, то акціями, то бонусами. У день іменин Томи, повертаючись додому з букетом, він почув слова, що змусили його зупинитися і прислухатися до розмови двох жінок. – Ти, Оленько, правильно зробила, що прийшла. Квартиру перевіриш, як тут молоді живуть.
– Та я приїхала доньку привітати! Потім почувся звук дверей, що відчинялися і зачинялися. “Мати чи господиня? Або два в одному?” – промайнуло в голові Стаса. Прокинувшись від ступору, він зайшов у квартиру, вручив букет Томі, привітав її матір із іменинницею. Святкування пройшло весело. Вранці він розповів Томі про підслухану розмову і прямо запитав: – Чия це квартира? Тома змушена була зізнатися, що то квартира мами. Вона виба чалася, обіцяла повернути гроші Стасові. Але той, не слухаючи її, зібрав речі та пішов. Чи коштували ті ганчірки, що купила Тома, обду ривши Стаса, втрати довіри та любові? Думаю що ні.
