Я у розлу ченні вже кілька років, у мене від першого шлюбу є донька, якій зараз 8. Колиաній чоловік мені ніяк не допомагає, з донькою не бачиться, але нам і без нього живеться добре. Раніше я ще намагалася познайомитися з кимось, але все не складалося. Тож я закинула пошуки нового чоловіка. Але моє оточення так і схиблене на тому, щоб підшукати мені когось. Раніше я ходила на побачення та розповідала свої історії колегам по роботі, ось вони й занудьгували, що зараз я ні з ким не зустрічаюся. Тому моя колега Зіна вирішила за мене влаштувати моє особисте життя.
Вона запросила мене у гості, але сказала прийти одній, без доньки. Це здалося для мене дивним, тому що Зіна сама має дітей і наші дітлахи разом завжди грали. Але я лишила доньку в сусідки, а сама зібралася до Зіни. Удома в неї за столом сиділа жінка похилого віку, а поруч, походу, її син. Синові на вигляд було понад 40 років, сам він лисий, низький, ще й повний. Дуже неприємний чоловік. Його мама намагалася мене нахвалювати: то казала, що в мене гарна зачіска, то сукню похвалила. Хоча я була дуже скромно одягнена. Її син постійно сміявся невпопад.
Видно було, що він мамчин синок, бо під час усієї вечері він звертав увагу тільки на маму, навіть не доглядав мене або Зіну. Як потім виявилося, мама чоловіка шукала собі невістку. А я спитала, як вони ставляться до дітей. Тут матінка різко змінилася в обличчі і прямо мені сказала, що їй б/у-шна невістка не потрібна. Додому я йшла і сміялася з усієї ситуації. Можна подумати, що її син принц якийсь, що вона такі високі вимоги до нареченої пред’являла. Як добре, що у мене є дитина, мені з донькою чудово. Так що я дуже рада, що в мене нічого не вийшло з цим мерзенним чоловіком.
