Мені було 17 років, коли я заваrітніла. Хлопець покинув мене, і я вирішила залишити дитину у полі

ПОЛИТИКА

Часто в житті відбуваються ситуації, які показують, що прийомна мама може стати ріднішою за біологічну матір, у якої геть-чисто відсутній материнський інстинкт. Історія, яку я розповім, дуже цікава та захоплююча, якби мені розповіли, я подумала, що мені описують історію з фільму. 17-річна Оксана кілька місяців зустрічалася зі своїм хлопцем, і думала, що у них все серйозно, хоча насправді він із нею лише час проводив. Після того, як Оксана завагітніла, він її взагалі покинув, і в результаті бі дна дівчина вирішила наро дити дитину.

Після народження міцного малюка вона попросила свого друга відвезти її у поле, щоб вона змогла залишити там новонародженого. Оксана показала себе холоднокровною, тому що змогла кинути свого малюка напризволяще, не думаючи, що з ним може статися щось поrане. На щастя, неподалік цієї місцевості було село, і одна мила сільська жінка, що любила гуляти по полю; почувши nлач дитини, пішла на те місце, звідки чувся звук. Як тільки вона побачила дитину, серце її сильно стислося, тому що вона дуже хотіла наро дити, але чоловік її був безnлідним.

Жінка подумала, що її життя несправедливе, тому що одні жінки хочуть наро дити і не можуть, а інші після того, як стають мамами, позбавляються своїх малюків. Ірина постійно дякувала Богові за такий подарунок долі; вона заприсяглася, що ніколи не покине малюка, і навіть якщо за ним прийдуть біолоrічні батьки, все одно вона нікому не віддасть. Ірина назвала хлопчика Іваном; чоловік був просто на сьомому небі від щастя, не вірячи, що життя сповнене таких приємних сюрпризів. Таким чином, Ірина зі своїм чоловіком врятували малюка та дали йому гідне виховання та освіту. Іван, що виріс, навіть не підозрював про те, що Ірина з Владом не його рідні — а прийомні батьки.