Коли я дітям розповіла про свій план – як у старості не стати тягарем для них, вони трохи з розуму не зійшли. Але це я для них і роблю

ПОЛИТИКА

Як тільки я постаріла, то почала замислюватися про те, як я проведу свою старість. Адже коли сама не зможу справлятися, треба буде покластися на когось. Але на кого? У мене два сини, обоє вже одружені і у них зі своїми дітьми турбот повно, не хочу бути тягарем для них. Навіть уявляла собі крайні випадки, як, наприклад, у моєї сусідки. Вона останні 5 років життя пролежала прикута до ліжка, тож намучилися її діти з нею. Не легко, коли вдома є лежачий хво рий.

Багато років тому, після народження моїх двох синів, говорили мені подруги, щоб я й доньку наро дила, але не послухалася їх, а зараз уже шкодую про це. Є у мене кілька варіантів, які я сама собі знайшла, що з чуток, що з газет вичитала. Один із варіантів – це доглядальниця. Але ж моя пенсія мізерна, а у дітей просити не хочу. Далі розглядала варіант ренти, багато хто так робить. Але бою ся, що через зацікавленість у моїй квартирі за мною взагалі перестануть доглядати.

Краще цього варіанта теж є – знайти компаньйона. Здебільшого – це ті, хто не має місця проживання. Ти їм дах над головою, а вони тобі турботу та догляд. Теж не погано, але в моїй однокімнатній квартирі на двох місця дуже мало. Розповіла мені подруга і про пансіонат – у неї там тітка живе. Так там мало не як у 5-зірковому готелі. Але якщо чесно – не знаю, що краще вибрати? Може, варто з дітьми порадитися? Що скажете?