Це сталося в серпні. Телефон вже з ранку тріщав від повідомлень родичів і друзів з привітаннями з днем мого народження, а вдома продзвенів дзвінок. Я, напівсонна, відкрила двері, а там Галина, моя давня подруга, з букетиком троянд і якимось конвертом. – З днем народження, подруга. Всього тобі найкращого і раджу подарунком скористатися, ведмеді не чекають! Від мого погляду повного здивування, Галя зрозуміла, що я не знаю, про яких ведмедів вона говорить. – Це квиток в цирк-шапіто. Вони недавно тут виступали, і сьогодні якраз їх останній виступ, прямо-таки на честь твого дня народження! Звичайно ж, я віддячила подругу, запросила на чай, каву, але та відмовилася, сказала, що у неї якісь плани намічаються і пішла.
Тепер навіть не знаю, що робити з цим квитком. Але ж вона постійно дарує такі дивні подарунки. На недавньому корпоративі на честь дня народження нашого директора вона подарувала йому гребінець для вусів. Її мета на всіх святах-подарувати щось максимально дивне, непотрібне, з метою заощадити пару копійок, і, звичайно ж, поїсти за чужий рахунок. Вона на всіх заходах непроханий, і навіть небажаний гість з найбільш запам’ятовуючимися, на її думку, подарунками. Що найдивніше, так це те, що до себе Галя такого ставлення не терпить.
Вона на всіх своїх іменинних святах чекає букет з метрових троянд або хоча б суми відповідних розмірів. Була у нас одна подруга, Ірина. На день народження Галі Ірина подарувала їй невелике дзеркальце з підсвічуванням. Все що Галина змогла сказати, побачивши свій подарунок, було: – М-м, миленько, спасибі, Іра, — та ще з таким тоном, що мені хотілося обійняти і заспокоїти бі дну Ірину. І взагалі, від її загального виразу обличчя було видно, що вона сильно незадоволена подарунком. А після святкування Галя взагалі перестала спілкуватися з Ірою. Ось такі дивні справи.
